[b]ЗОРЯНА НІЧ[/b]
Здавалось, вечір буде нескінченним:
Поволеньки за обрій сонце сіло,
І довго там, згасаючи, вогненне
Жовтогаряче марево висіло.
А потім сутінки з своїх коморок
Повиповзали якось несміливо,
Ущільнювався щохвилини морок,
І в небесах побачили ми диво.
Як дитинча, зоря всміхнулась перша…
І в діамантах, в чорному серпанку
З’явилась ніч – вдова-міліонерша
Розкішну тризну правити до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515759
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.08.2014
автор: Лавинюкова Тетяна