Це Україна

   
Упали  роси  на  покоси  
Чи  ранок  це  зронив  сльозу?  
Берізонька  омила  коси  
Липневим  дотиком  дощу.  
Ріка  сховала  ніжну  бранку  
В  густім  туманнім  молоці.  
Верба  сплакнула  на  світанку,  
Сльоза  скотилась  по  щоці.  
Бурлака  вітер  стрепенувся,  
Струсив  росинки  з  пліч  рясні,
До  сонця  вгору  потягнувся  –
Ловити  промінці  ясні.
Кувала  голосно  зозуля,  
Не  поскупившись  на  літа.  
І,  залишивши  рідний  вулик,  
Трудилась  бджілка  золота.  
Немає  слів…  Це  Україна,  
Свята,  натхненна  сторона,  
Де  кожна  квітка  –  мов  людина  
І  Богородиці  душа.  
               

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515804
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Східний