Халамидник-вітер сіпав зоряний рукав,
Розігнавши хмар свинцевих марево нічне.
Ти, мабуть, своєї долі досі не шукав,
Бо торуючи дороги ти б зустрів мене.
Де медвяні роси просять затінку гаїв,
Сонця заходу назустріч йде місяцесхід,
Там для нас дбайливий вечір схованку б скроїв,
Коли б ми життя озера перейшли убрід.
Не приходь у сни завчасно, не питай небес,
Під яким сузір'ям душі у одну сплелись.
Я пірну струною серця в вир дністровських плес,
Ти лише чекай терпляче вічного "колись".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515852
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Юлія Кириленко