"Народ"

     Ми  там  були́  де  холодно  і  сніг,
     ми  там  були  де  темрява  без  світла,
     ми  так  жили́,  неначе  цілий  світ,
     усе  довкола  нас  безлике  і  облідле.
Ми  так  жили,  напевно,  не  тому
що  так  хотілось  нам  щоб  все  навколо  зникло,
але  тому,  що  сам  верховний  хан
отак  звелів  -  і  ми  до  того  звикли.
     Великий  хан,  проте  життя  його
     насправді  не  таке  й  уже  велике  й  вічне;
     і  волю  давши  власним  почуттям
     устав  народ  й  ступив  з  такою  річчю:
"Ми  не  раби,  ми  люди  є  землі
що  народила  нас,  і  ми  її  нащадки;
а  тих,  хто  хто  хоче  землю  кров'ю  поливать  -
тих  будемо  винищувать  нещадно."
     І  хан  великий,  до  покори  звик,
     не  зміг  мечем  й  вогнем  народ  той  побороти,
     лишив  намісників  та  й  зник,
     зник  без  сліду,  і  безповоротно.

Нехай  не  журиться  народ
що  разом  з  ханом  зникло  чимале  багатство;
на  те  в  житті  і  був  цей  поворот
щоб  із  чужих  людей  створилось  братство.
     І  брат  за  брата  буде  воювать,
     і  брата  брат  устане  захищати
     щоб  більш  ніколи  того  не  пізнати
     що  втрата  братства  -  то  найбільша  з  втрат.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515854
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: yurr