Спекотне літо
Значно прохолодніше мого почуття.
В цілунках твоїх мліти б,
Забувши про образи, муки каяття
Я хочу знову.
Холоду стрілою пустила в серце біль.
Ох, стерти б цю розмову –
Я не жадала цього: влучила у ціль -
Кидаю влучно.
Кров амазонки повернула важіль дій.
І стало так незручно:
Словами гаптування на скатертині мрій.
В спекотне літо
Раптом і нізвідки ввірвалася гроза.
Про сказане жаліти
Буду довго-довго... Скотилася сльоза.
Пробач... Кохаю...
Я визнаю свою неправоту... Піду
Уламки позбираю
Думок... Віри скельця в калейдоскоп складу.
Заграє серце...
Засвітиться від блиску чистих кольорів.
У слів бездумних герці
Не втратьмо ми своїх спекотних літніх днів.
Пробач...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515855
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Серафима Пант