Мого села знайомі старики,
Я знала вас і дужих, і красивих,
А нині вас, як волосинки сиві,
Безжалісно висмикують роки
З помолоділих вулиць, ніби з кіс.
Та й переносять під гіллясту липу,
За нашу річку, із тужливим схлипом,
Де найстрашніший більшає укіс.
Як павутинки бабиного літа
Підхоплює вас потойбічний вітер.
Він так пронизливо, так гірко віє.
І я все дужче й дужче сиротію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515904
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Ніна Багата