Задихається природа від людського бруду ,
Сміттям її прикрашають не добрії люди.
Від свого порогу носять всякий хлам не здатний,
І кидають де попало ,щоб не коло хати.
На узліссі ,при дорозі сміття розкидають,
А природа вже не плаче,вона вже ридає!!!
Бо наплодилося свиней у людській подобі,
Нищать ліс і все довкола,гірше як худоба.
Скоро в пластику ми Землю похороним тихо,
А що ж буде нашим дітям,то думати лихо.
Птахи в лісі не щебечуть,страшно споглядати,
Лиш ворони веселяться,є де погуляти.
Ще далеко до Європи нашим українцям,
Бо не цінять все навколо,тільки свої рильця.
Ця стихія сміття звалищ вивертає душу,
Невже добре так всім жити ,запитати мушу?
Якщо будем прибирати тільки свою хату,
То не буде поколінню ,де відпочивати.
5.08.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515911
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: леся квіт