Життя лягло безоднею морською
На аркуш долі.
У вирі незнання сама з собою,
Як вітер в полі.
Де міражі ,а де реальність
Ніхто не знає.
Коли з тобою віртуальність
Нас поєднає?
Лечу у снах немов комета,
Що хвіст згубила.
Не буде з мене вже ракети,
Спалила крила.
А що,коли я поєднаю
Життя із сонцем.
У хмари зорі повплітаю
І згине сон цей.
Я буду по морській безодні
Ходити боса.
І казку створену сьогодні
Не кину в роси.
Як перли , сльози я нанизую,
Зроблю намисто.
І аркуш долі замалюю,
Почну я чистий.
05.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515920
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: леся квіт