Давно, давно ми були молодими.
І зорі мерехтіли нам завзято.
По Життя скелі сходи ми добили -
Пануючу висоту нами взято!
Багато загинуло в цій атаці.
Хтось навіть не зміг естафетнуть дітям.
Хтось немов чорнило на промокашці,
А хтось взяв присвяту служити миті.
Нас на вершині мало - одиниці.
Кожний отримав перемогу Пиру.
Бо мало було розуму і міці,
А часто-густо хисту і клавіру.
Ми дивимося зверху у минуле,
Ми бачимо помилки і поразки,
І знаємо: бажання не поснуло
Давати молоді в житті підказки.
Не слухають поради наші діти,
Хоча, як ми колись, і безоглядні,
На них чекають свої шипи/квіти,
І тільки перші кроки безпорадні.
Ми молоді були. І от - вершина
Чекає переможців: місця вдосталь...
Кожний самотужки в далі полине...
Життя кінчається... Все дуже просто...
К.
06.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515940
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Левчишин Віктор