Бачиш,біля плота
Спить собі дрімота.
Ліжечко небесне,
Темносиньчудесне.
Бачиш,впали зорі,
Вигорілі,кволі.
Я підлікувала,
В небо покидала.
Вицілую,злюблю,
Ніжно приголублю.
Будуть ще світити,
Будуть довго жити.
Рученьку маленьку
Я спекла.Дрібненьким
Дощиком гоїла.
Лікуватись вміла.
А тепер малята,
Півники,курчата,
Квітоньки і річки,
Високі смерічки;
Казочку розкажу,
Стежечку покажу.
Жили-поживали,
Добра наживали
Дід,бабуся,внучка.
Для неї каблучку
Бабуся купила,
Бо дуже любила.
Нею лікувати
Можна всіх.Лиш знати
Треба чарівнії
Словадивомрії...
Треба полюбити
Тих,хто хоче жити...
Усіх лікувала,
І грошей не брала.
Бідна,та щаслива.
Ще дуже вродлива.
Принц хворів.Шукали
Лікарів.Не знали,
Що живе на світі
(Це знали і діти)
Серденько добреньке.
Для усіх рідненьке.
В замок кликуть.Гроші
Дають,скільки хоче...
Не взяла...Лікує...
Принц її...Цілує...
Закрив!За дружину
Взяв в оцю хвилину!
Ось Вам моя казка.
І мала підсказка:
Всіх любіть на світі
Мої любі діти.
Я Вас обнімала.
Усіх цілувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515974
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.08.2014
автор: Відочка Вансель