Мова

   
Наша  мова,  ніби  пісня  –
Водограй,  живий  струмок.
То  ранкова,  а  то  пізня
Плине  з  неба  від  зірок.

Хто  почує,  той  всміхнеться
Не  то  сонцем,  не  то  днем,
В  полі  квіткою  хитнеться
З  ароматом  хризантем.

Наша  мова  –  лебедина
Про  кохання  та  любов.
Вона  лагідна  дитина
І  найкраща  серед  мов.

У  ній  мудрість  прадідівська,
Молитовний  тихий  звук.
А  то  дзвін  посеред  війська
Зброя  сотні  тисяч  рук.

Наша  мова  –  подих  поля,
Світанковий  плин  віків.
Наша  мова  –  моя  доля.
Долю  з  мовою  творив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516029
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Східний