Наша мова, ніби пісня –
Водограй, живий струмок.
То ранкова, а то пізня
Плине з неба від зірок.
Хто почує, той всміхнеться
Не то сонцем, не то днем,
В полі квіткою хитнеться
З ароматом хризантем.
Наша мова – лебедина
Про кохання та любов.
Вона лагідна дитина
І найкраща серед мов.
У ній мудрість прадідівська,
Молитовний тихий звук.
А то дзвін посеред війська
Зброя сотні тисяч рук.
Наша мова – подих поля,
Світанковий плин віків.
Наша мова – моя доля.
Долю з мовою творив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516029
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Східний