Я пам’ять запалю, як шнур бікфордів.
Нехай вогонь в минуле побіжить
І розметає днів прижовклих орди
До тої ледь помітної межі,
Де молодість моя красива й горда,
Наївна, ще не зраджена ніким,
В кохання несподівані акорди
Вслухається і з мрій плете вінки.
У снах до неї пробиваюсь вкотре,
А наяву вдалось хоч би на мить…
Біжить в минуле пам’ять – шнур бікфордів.
Беру сірник. А раптом пощастить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516085
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Ніна Багата