Не певен я що ти мене кохаєш...
Чом стримуєш як я тебе цілую,
Чому так швидко слухавку кида́єш
Коли до тебе зателефоную?
Завжди були́ й буду́ть щоденні справи,
Ніколи не закінчаться турботи,
Лише моменти бли́зькі і ласкаві
Чомусь раніше у житті проходять.
Проблеми знищують їх поступово,
Роки з’їдають, добивають гроші.
Та найлютішим вбивцею є слово –
Одне, необережнеє, підкошує.
Близьки́́й наш вік з тобою до критичного,
Побачення нечасті – в вагу золота.
Ти далі вперта і категорична…
Знай: важче спалахнуть ніж охолонути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516096
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Юрij Бyжaнuн