1Сам.15:12 "Саул прийшов до
Кармелу, і ось ставить собі
пам'ятника,.."
Мій іноземний гість блукав
Кварталами Донецька,
Мене з цікавістю питав, -
Я згадував німецьку.
- Оцей з жердиною атлет
Чому пожив так мало?
- Живий!!! І свій авторитет
Зіп'яв на п'єдестала.
- Це жарт чи натяк - сам пожив,
То ж іншим дай пожити?
І нащо б я отак спішив
Народ простий смішити?
Невдовзі ще один "бовван"*
Для огляду відкрився.
Спитає точно, що за "ман".**
І я не помилився.
- А цей веселий чоловік?..
- Співак один чудовий.
- Помер?
- Та ні, іще не встиг,
Але, як бач, готовий.
- І як воно для них самих,
Не бринькає по нервах?
Пошана - слава для живих,
А пам'ятник - для мертвих.
Веду по вулиці з ім'ям
Відомого нардепа...
- Живий?
- Ато ж, - кидаю я. -
Гарцює ще, як треба!..
- А як народ?
- Та що народ?
Йому народ - не люди.
Такий собі мордоворот:
Як скаже, так і буде.
Та-а-ак! Є у скромности межа.
У Азії вчимося?
Вже й нам своїх "туркменбашат"
Напл́одити вдалося.
- А в цього вигляд ого-го! -
На пам'ятник киває. -
І цей живий?..
- Та ні, його, -
На щастя - вже немає.
17 грудня 2007 року
* бовван - необразлива біблійна назва
пам'ятника, зведеного для
ритуального поклоніння.
** ман - німецькою мовою "чоловік".
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51610
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2007
автор: Ігор Рубцов