Я її загубила
Вона просто випала мені із рук, коли я озиралася.
Будь ласка, скажіть, ви її не зустрічали?
Вона невеличкого зросту і має довгі золотоволосі кучері.
На ній рожевеньке платтячко і біленькі сандалики.
Усе уквітчане. Вона ж любить фіолетові квіти.
У неї миле дитяче личко із вічно замурзаним носиком від шоколаду,
голубі наївні оченята та хитрючі губки.
Вона просто чудо.
Її важко не полюбити, проте треба бути обачним з нею.
Може ви ненароком десь її замітили, просто не розібрались у цьому?
Чи бачили, як вона у сусідньому магазині купляє карамельки?
Я знаю, вона їх любить.
А ви часом не почували себе дивно?
Якщо так, то це точно вона була.
Вона любить експериментувати з людьми.
Швидче за все вона у ящиках від солодощів.
Вона також має свої слабкості.
А ще вона любить перебувати у кишеньках від піджаків
разом із кишеньковими годинниками.
Вона швидка. Просто так її не зловиш.
Треба виявитися хитрішим за неї.
І ще одне… я забула сказати… у неї є крила…
Ну, не те щоб крила… крильця, як у ельфа.
Я Вас прошу скажіть, як щось дізнаєтеся,
Я буду вдячна.
Вона мені дуже потрібна.
Я знаю вона десь тут. Але ж де?
Я не хочу її втрачати.
Втрачати найкраще у своєму житті… любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516123
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.08.2014
автор: Мері Енн