Люблю тебе, мій краю волошковий,
Від Чорномор’я до Карпатських гір,
Степи широкі і ліси махрові,
Пшеничний лан і лугу кашемір.
Люблю тебе не так за твою славу –
За біль, за честь, душевну простоту,
За материнську усмішку ласкаву,
За дум твоїх орлину висоту.
Люблю тебе. Та як же не любити?
Тут із насіння квіткою зросла.
Невпинно Бога буду я молити,
Щоб дав тобі потужні два крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516132
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.08.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)