ПОлудень. Час перетнув день екватором.
Гаряче повітря на груди камінням лягло.
А небо, схотівши побути актором-аматором,
саван із хмар темно-синіх на себе вдягло.
Сонце сховалось в кишені і ,мабуть, заснуло,
зморене довгим блуканням по видноколу.
Понад лісом, на сході, так дивовижно блиснуло...
Це панянка-гроза блискавиці скидає з подолу.
І від грому її каблуків затрусилась земля.
Схаменувшись, пташки поховалися десь по кутках.
Від обіймів спекотнього вітру хитнулось гілля,
потонула дорога в пилюці й зелених листках.
Тишина... Мов живі всі покинули світ.
Горобці не співають, собаки лякливо мовчать.
Тільки яструб самотньо продовжує в хмарах політ,
мов бажаючи сонце... не зливу... у небі стрічать...
На фото дивовижна картина " Тишина ",
художник Ісаак Левітан, 1898 р.
7.08.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516136
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Богданочка