Крізь гілки вербові малюється просинь,
Очищенням з неба говорить, що осінь
Золотить мережку на вітах, травиці,
І пахне духмяно повітря землиці.
Вигукує голуб голубку у лісі,
Полишили ластівки гнізда у стрісі.
Вони аж весною вернуться додому,
Пунктиром дорогу звели невідому .
У відблисках леза — окрайцями нива,
Плуг землю розкраяв — в тумані аж сива.
У розрізах свіжих тупцюють ворони,
Давно вже немає для них заборони.
Літає мережкою бабине літо,
Омите у росах і сонцем зігріте.
Душа так і проситься з ним полетіти...
Коханого стріти, удвох порадіти. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516153
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Lana P.