[b] КРІЗЬ ЧАС[/b]
В душі, що вигоряється нутром,
Випалюється битвами сумління,
Що вкрита ґартом, м’яти полотном,
Дощей роси не вистача зкропління
Для рути-цвіту. Б’ється джерелом
Серце любові. Стелиться квітіння
Життя розмаїв. Сплетене гуртом
З води й вогню, із вищого веління,
Світло краси зроста, розніжене теплом,
Людина постає – творіння провидіння!
І, розриваючись між гнівом та добром,
Крізь час іде, збира й кида каміння…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]7 серпня 2014 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516162
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Гай-Нижник Павло