Закурилося, зашуміло -
Це вона так у двері стука.
На землі вишиватиме сміло
Візерунок свій злива-злюка.
Тільки я її не лякаюсь,
Ну ж бо, де блискавиці удар?
Я нитка́ми її вмиваюсь,
Її свіжість беру у дар.
Відперіщило, відшуміло,
Вже за обрієм ллються дощі.
Врятувалось від спеки тіло,
Та не вимився смуток з душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516164
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Роман Селіверстов