Слова шукаю і не можу
Щось підібрати про святе.
А серце б’ється так тривожно:
І це не те, і це не те.
Хотілося б почути слово
Яке б на душу, як бальзам:
Правдиве й чисте! На розмову
Народ покличте. Прийде сам!
Він мудрий. Скаже що робити,
Коли зумів змести катів.
Не заплямованій судити
Чого він хоче й що хотів!
Їй дати волю, а не владу
Майдан високо піднімав!
Бо пам’ятає добре зраду
І тих, хто мрію потоптав!
Вони на люди виповзають
Такі солодкі, наче мед:
І все – вони, і все – все знають!
І все вже роблять наперед!
Та, час минув народ дурити!
Майдан нове лице несе!
І Перемоги не спинити!
Нова – стара хай знає це!
Нехай сидить в своїх палатах.
І бога просить з каяттям
Їй дати розум не чіпати
Нову ходу й нове життя!
Бо встигла вже зробити шкоду!
Велику шкоду - Крим здала!
«Міледі», всупереч народу,
Ділила квоти, як могла!
Хоч і в тіні – та почерк видно!
Кому «на руку» час зіграв!
Народу ж доля незавидна -
Соборність Кремль пошматував.
Слова шукаю і благаю:
Народе мудрий – розберись!
Героїв в тебе вистачає!
Не вір, хто зраджував колись!
В важкій борні здобувши волю,
Народе мудрий – захисти!
За щастя всіх! За кращу долю!
Свій хрест ти маєш сам нести!
Марія Волинська,
м.Київ, 23 березня 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516168
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Марія Волинська