Час невпинно летить. Ти потрохи згораєш,
Роки ставлять на тобі помітні значки.
Ти уже в окулярах дрібненьке читаєш,
Розгубила в дорозі очей світлячки.
Твої діти зросли. Розцвіли, наче рожі.
Вже внучата з’явились, продовжили рід.
Були зливи і град, були днини погожі.
Бог тебе рятував з небезпеки і бід.
Що бажати тепер? Чим наповнити завтра?
Дім, робота, родина – трикутник життя.
Однобоко горить літ запалених ватра.
Мало зірок ясних у твого вишиття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516190
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)