Десь там на Сході, в попелі боїв
Коханий мій воює до загину,
Не він один вбиває ворогів,
Багато є синів у Батьківщини.
А вдома їх чекають матері,
Дружини й діти моляться ночами,
До Господа взивають, щоб беріг
Для діток тата а синочка мамі.
І кожна бомба, вистріл , кожна мить
Відлунює у серці невгомонно,
Пульсує кров у скронях і болить,
Немов шнурком стискає , душить горло.
Хвилина кожна тягнеться, мов рік
І кожен день білилом у волосся,
Вплітається, щемить, болить...болить...
А на поріг уже ступає осінь.
У кожній хаті спогад-оберіг,
Горять свічки надії і тривоги,
Вже зачекавсь господаря поріг,
З далекої воєнної дороги.
Коханий мій герою, знай, я жду,
Надіюся, повернешся до снігу.
Крізь сон шепоче він:
“Чекай...прийду...,
Пробуджуюсь.
І знов на серці крига...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516243
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Наталя Хаммоуда