́
Якось мені не по собі,
Коли згадаю я про вічність.
Палахкотять зірки вгорі,
За ними, мабуть, потойбічність.
Чи хтось наважився колись
Пройти невидимого грані?
Коли ішов, чи він моливсь?
Чи відповідь шукав в стакані?
Чи та молитва осяйна
Проводить душі поза мури?
Чи оковита так смачна,
Щоб ради неї – на тортури?
Чи гріх буває прохідним?..
Наскільки чаша ним наллється?..
Чи хто з гріхом ставав святим?..
Чи гріх із святістю зіллється?..
Спокою думка не дає:
Наскільки поряд ходить вічність.
Молюся. Навкруги гріхи…
У них життя уся трагічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516250
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Східний