Ти у мене єдина, єдина
На усій цій блакитній планеті -
Найдорожча у світі людина
В життєвІй надскладній круговерті.
Увірвалась у мою ти долю
Надстрімким повітряним потоком…
І вже довгі роки за тобою
Линуть моє серце і мій спокій.
Вабиш недосяжністю своєю,
Заповітна і золотокоса...
Я усе лелію, мов лілею,
Тінь надії у цю пізню осінь.
Наздогнать тебе я прагну, мріє!
Нездійсненне дай здійснити, доле!
Окрили мене, моя надіє! -
Ніжности і щирости дай волю.
Зачарований диво – красою
І осліплений сяйвом блакитним,
Що з твоїх оченят, - за тобою,
По життєвих лину лабіринтах.
– Зупинись на хвилинку, - благає
Підсвідомий надірваний голос...
Але днини і роки минають...
- Зневажаєш благання ти що́раз.
Як далеко ти! Та знов на злеті
Почуття до тебе найпалкіші...
Як змиритись з тим, що став я третім
В потягу, що досі серце кришить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516321
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Юрij Бyжaнuн