Запряжу я мрію в небо,
а надію – в білий світ,
де гірчить гірка нетреба,
зашумить зелена віть.
Де всміхнулись мені очі,
там черешня розцвіте,
ночі мої парубочі
хтось у коси заплете.
Ой ти, світе, ой гульвісо,
ти і я – ти не один,
не трухляв ми в очі бісер,
ти мій батько, я – твій син!
І буде в нас сад веселий
повен яблук і пісень,
а над садом сто веселок
і весела карусель.
Як заплещете в долоні,
то скажу я вам усім:
добрий ґазда – добрі коні,
запряже їх хоч у грім!
А я добрий ґазда!!!
Створено 11. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 79.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2014
автор: Т. Василько