Нас зови всіх до пробуду

Наш  Отець  Святий,  Всевишній,
Поклади  кінець  війні,
Нехай  вісті  будуть  втішні.
І  приходять  мирні  дні!

Твоя  милість  вище  суду.
Господи,  помилуй  край,
Нас  зови  всіх  до  пробуду,
Ти  -  Любов,  то  ж  не  карай!

Ми  в  Твоїх  руках  лиш  глина.
Ти  -  Гончар,  то  і  зліпи  -
Вклади  образ  Свого  Сина,
Кожного  із  Ним  скріпи!

О  Владико,  Боже  миру,
Благодать  Твоя  зійде,
З  нас  не  буде  гарі-пилу,
Більше  горе  не  прийде!

Хай  живуть  у  мирі  люди,
Покаяння  дай  усім  -
Тоді  воля  Твоя  буде,
Спокій  прийде  в  кожен  дім!
08.08.2014

*    «А  чи  ж  Бог  в  оборону  не  візьме  обраних  Своїх,
що  голосять  до  Нього  день  і  ніч,  хоч  і  бариться
Він  щодо  них?»  -        Біблія,  Луки  18:7.

**Чи  гончар  не  має  влади  над  глиною,  щоб  із  того
самого  місива  зробити  одну  посудину  на  честь,  а  
одну  на  нечесть?»  -  Біблія,  Римлян  9:21.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516404
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Людмила Дзвонок