(+ Той,що воює з вітряками)
Життя,як рельси,ти,як поїзд:зносиш все на своєму шляху.
Я-мов стіна,а ти,як лози:занурені тілом в ріку.
Ти нагадуєш мені отаву,отаву чи осоку.
Ти нагадуєш воду талу-глибоку і часом мілку.
Життя,як небо,ти,як грози:вповзаєш струмом в висот пітьму,
Освітлюєш хмари...Я ж-молодик,підвішений на стрілу.
Ти нагадуєш мені Інару,Інару чи Вурунсему.
Шматком сонця віщуєш грядущу війну.
Звуками пальців знімаєш вину,знімаєш вину і даруєш любов.
Даруєш співзвуччя зі світом,весну і розганяєш кров.
Ти нагадуєш мені арфу...Вурунсему-ти мій собор.
О,Інаро,звільнімо варту і з'єднаймось в єдиний шов!
*Інара-богиня війни;Вурунсему-богиня сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516420
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 08.08.2014
автор: Христина Рикмас