МОГИЛЬНА СУЄТА
Весь світ змирився і оспівує могили…
Найвища честь – щоб не занедбана вона!
Так мріють жити в пам'яті народу,
«Бо іншої нагоди вже нема…..»
Хто нас зумів жорстоко обдурити,
Затьмарити свідомість і тверезий глузд?
Пустими міфами реальність підмінити,
Щоб правда не дійшла до наших вух.
Так мавпою щасливо захопились,
Що рід свій до звіринця довели.
Брутальну силу, всупереч любові
До ближнього, до слабших завели.
Не відають убогі про безсмертя,
Про намір Бога для землі.
Запеклим стало людське серце,
Байками згублене у суєти пітьмі.
1Коринфян 15:26 «останній ворог,
з яким буде покінчено,— це смерть»
Євреїв 2:14,15 « А оскільки «діти» є з
крові й тіла, він (Ісус) став таким же, щоб
своєю смертю знищити того, хто
спроможний заподіювати смерть,
тобто Диявола, а також щоб визволити
всіх тих, хто через страх перед смертю
ціле життя перебував у рабстві.»
Об'явлення 21:3,4 « Тоді я почув з
престолу гучний голос: «Ось намет
Бога з людьми; і Бог мешкатиме з
ними, а вони будуть його народами.
Бог сам перебуватиме з ними. І він
витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже
не буде ані смерті, ані жалоби, ані
голосіння, ані болю. Колишнє минуло».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516521
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.08.2014
автор: НАУМ