«Люблю»- говоримо так рідко,
І то буває не завжди.
Забуваємо про ці слова,
Під чорним помахом біди.
З останнім подихом в легенях,
Приходять спогади усі.
Як бігав босий ранком,
Від проміння сяючій росі.
Пригадаєш перший поцілунок,
Й прощання що тривало місяці.
Із любов’ю приготовленні,
Мамині, із варенням млинці.
Першу вчительку і клас,
І друзів що виручали у біді.
Коли був іще маленьким,
Ти драконів бачив у вогні.
Як перший раз сідав за руль,
І гордість тата у очах.
У мріях часто був,
Ти вільний неба птах.
Згадаєш також помилки,
Та слова що так і не сказав.
І по чиїй вині усе дороге,
Ти без бою відпускав.
Як інші все тобі шептали,
Думки нав’язавши свої.
А самі десь ховались,
У щойно скошаній траві.
Жаль що пізно все змінити,
Життя минуло. Все кінець!
І вже у твого порога,
За плодом прийшов жнивець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516598
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2014
автор: 333