Ні! Смерті я лихої не боюсь!
Несу свій хрест нелегкий й каяттям
Ламаю душу. Тільки не вклонюсь
Сьогодні новоспеченним катам...
Да! Можуть і спалити, як гілля
З презирством лютим, що я проти стерв,
Став на шляху у них, щоби земля
Хиталася під ними, наче нерв.
А небо нахилилось до землі:
Очами зІрок дивлячись на нас.
Пізнати хоче, що ми у пітьмі
Шукаємо у цей злиденний час...
Не хліба ми шукаємо! О,ні!
Його і наче вдосталь на столах.
Ми душу загубили наче в сні,
Не подолавши свій незламний страх...
Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516640
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Mattias Genri