З динаміків знов Квітка Цісик співає
І я, мов в концертній залі сиджу
Квітки голос до душі аж проймає
Переходить заборонну межу
Давно знайомої пісні слова
В її вустах звучать, наче вперше
І п’янко закрутиться голова
Від почутого «Верше, мій верше»
Згодом «Я піду в далекі гори» лунає
І ніжність палка і нестримна
І того, хто до безтями кохає
Вона торкнутись повинна
Таких, як Квітка на естраді не буде
Вона – легенда сторіччя
Покоління прийдешнє її не забуде
Ані чарівного голосу, ані обличчя
© Леся Приліпко, 05.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516642
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.08.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак