ПАМ’ЯТІ КВІТКИ ЦІСИК ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

З  динаміків  знов  Квітка  Цісик  співає
І  я,  мов  в  концертній  залі  сиджу
Квітки  голос  до  душі  аж  проймає
Переходить  заборонну  межу

Давно  знайомої  пісні  слова
В  її  вустах  звучать,  наче  вперше
І  п’янко  закрутиться  голова
Від  почутого  «Верше,  мій  верше»

Згодом  «Я  піду  в  далекі  гори»  лунає
І  ніжність  палка  і  нестримна
 І  того,  хто  до  безтями  кохає
Вона  торкнутись  повинна

Таких,  як  Квітка  на  естраді  не  буде
Вона  –  легенда  сторіччя
 Покоління  прийдешнє  її  не  забуде
Ані  чарівного  голосу,  ані  обличчя

©  Леся  Приліпко,  05.08.2014  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516642
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.08.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак