Пост* надає нам сили, щоби жити.
Щоб сонечко приходило в наш дім,
Бажання появляється творити,
А не нести війни гарматний грім.
Пощуся за любов, щоб кожне серце
Наповнювало ним своє життя,
Бо з ним спокійно кожному живеться,
До грішних діл немає вороття.
Хай роки будуть довгими, в пошані,
Живими будуть діти всіх батьків,
І душі наші тільки в святість вбрані -
Тоді і захист є від ворогів!
Важніше за життя нема нічого! -
Ось тому і пощуся який день.
Чекаю благодаті я від Того,
Від Кого і творіння наше йде.
10.08.2014
* "Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його:
розв'язати кайдани безбожности, пута ярма роз-
в'язати й пустити на волю утиснених, і всяке
ярмо розірвати?
Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого,
а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як
побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховати-
ся від свого рідного?
¶ Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло,
і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя спра-
ведливість ходитиме перед тобою, а слава Господ-
ня сторожею задньою!
Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш
кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж
себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати
лихого,
і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену
душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло
твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,
і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою
нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш,
немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води
його не всихають!" -
Біблія, Ісая 58:6 -11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516669
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Людмила Дзвонок