Земля гіркувата і тепла,
Земля полиново-гірка…
У кожного власне пекло,
У кожного власна гра…
У кожного власна карма,
І сотні прожитих війн…
У кожного власна драма,
На душу прийнятих вин!
Вину замішали з вином,
Але скажи мені,мій Боже?
За що повсюди вічним сном,
Люди голови свої ложать?
Через те,що комусь там «зверху»,
Захотілося побавитись в війну…
Пропустити людство через тертку,
Протягти бідні душі по дну:
По безодні пекельних мук,
Материнських гарячих сліз…
Хто запустив цей рух,
Який «безголовий» артист?
Вийняв серце із грудей мого народу,
Щоб подивитися чи зможе він без серця.
Проспівав над мертвим тілом коду,
Під супровід війни інерцій!
Але народ- немов дев*ятожил:
Він з кожною бідою лиш міцнішає…
В мого народу безліч сил,
Єдиний жаль:він вперто не мудрішає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516713
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Той,що воює з вітряками