9.
Прокидатися під її теплим тілом,коханим тілом,нереальний кайф….
Прокидатися від муркотіння на вухо,від теплого дихання і вологих поцілунків,від шепоту якихось тільки їй відомих абракадабр,схожих на давні шаманські молитви.
-Це на санскриті?-спросоння буркнув я.
-На хінді-дзвінко засміялась вона.-Снідати будеш?
-Щось крім тебе навряд чи.-підлизався я.
-Ти сам напросився.Вам танці поцілунки,чи щось серйозніше?-запалилась вона.
-Мені будь ласка яєчню з беконом.-недбало кинув я.
-Ідіот.- образилась Сніжка ,сповзла з ліжка і пішла в ванну,а я тим часом вирішив додивитися сни.
Вдруге прокинувся від того що хтось методично і впевнено поливав мене водою.
Розплющив очі і побачив мою солодку з абсолютно жахливим,огидним,старезним, дореволюційним чайником в руках,який власне і був винуватцем моєї несподіваної мокроти.
-Це бабусин-безтурботно пояснила.-Типу сімейна реліквія.
-Це все міняє-не розгубився я.-З реліквій мене ще не поливали.-Але тобі їх явно було замало і ти вирішила зробити з Тьоми сімейну рептилію.
-Ага.-усміхнулась вона.-Тепер у тебе підмочена репутація.
-По моєму не підмочена,а потопаюча.-зауважив.
-Як «Титанік»?-запитала.
-За відчуттями більш схоже на «Льодовиковий період».-сказав.
-Знаєш а ти схожий на головного героя звідти.
-.Такий же тупий і зубастий?
-Такий же втрачений і розгублений.
-І на тому спасибі.А ти нагадуєш одаліску.-не залишився в боргу я.
-Чому одаліску?-образилась вона.
-Шалена,гаряча пристрасна…І тіло таке ж розкішне.
А.-проясніла вона-Це мені подобається.Я буду Твоєю Хуррем.
-Краще жабкою.
-Чому?-спохмурніла вона.
-Мокротиння любиш .-відповів я.Доречі мокрою ти мені ще не танцювала.Ляж біля мене .-попросив.
-І не буду.-відповіла.-Не заслужив.Проте поруч лягла.
-Дякую-сказав.-Ти схожа на перший сніг така ж чиста і незаймана.
-Не юродствуй-попросила.
-Взагалі то я про постіль –бовкнув я.
Вона мовчала.Я також.Зрозумів що ляпнув,як водиться щось не те,але як викрутитись,що сказати не знав.На відміну від неї.
-Поцілуй мене.-попросила.
Я підкорився.
Деякий час потому ви мовчали.Вона нервово кусала губи і марно намагалась приховати сльози.
-Прости.-врешті зважився я. Дурницю сказав.-Ну ,блазень і жарти мої такі ж. Вибач будь ласка.
-Добре.-погодилась вона.Але лише з однієї причини.
-З якої?-обережно запитав.
-Бо ти Мій блазень-відповіла.І тільки мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516738
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Той,що воює з вітряками