По краплині жага цикутою,
Проникаючи – в кров і в душу,
Став безсилим стеблом, спокутую
Гріх важкий, забуть тебе мушу…
Припадаю до ніг з молитвою:
«Вперше вибач мені, й востаннє…»
Світить іскрою мерехтливою –
Несподіване те кохання…
Знаю, краплею не напитися,
В спрагу небо прошу, дощити…
Нетерплячим вустам зустрітися,
Від жадання перепочити…
Ті обійми прихистку навчені,
Розливають повінню ніжність…
Наших душ, безумством небаченим,
Торкне,ніби пломенем, вічність…
08.08.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516773
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2014
автор: Лина Лу