Не кажи мені про розставання,
Коли Всесвіт твій в біль порина,
Коли чаша гучного мовчання
Була випита , певно, до дна.
І душа наче човен самотній
Поміж хвилями ревно блука.
Невже їй потонути в безодні,
Там де туга нестерпно гірка?
Не кажи мені про розставання
Там, де щастя в сплетінні долонь,
Не засяє принишкле мовчання
Мені вже міліонами сонць...
Лиш тебе, наче ранок, зустріти
Тоді станенться диво із див :
Наче хтось веселкове те літо
В моє серце нежданно впустив...
© Ольга Умінська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2014
автор: Ольга Умінська