Стелить місяць зоряну доріжку,
Старезний парк убрався в прохолоду, в тишу..
А він без розуму потіха грішний,
Цілує її губи смаку вишні.
Шукає небо у іі долонях,
І час нестерпний йому гупає у скронях.
А він смакує до болю до солі,
Не знало тіло ще такої волі.
А перехожий шепче, - От вражина.
Та певно йому все одно, бо він щасливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516844
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.08.2014
автор: терен юрій