Пере мама хмари чорні,
Що над сином висять,
Що важкі, неначе жорна,
І страшні, мов біси.
Руки вкрились мозолями,
Піт збігає градом.
Нема остраху у мами,
Лиш би син жив радо…
Хмари випрані, біленькі
В небо знов полинуть,
Приховавши втому ненька
Усміхнеться сину.
[b]
Володимир Потебня[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516895
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Рідний