Ти був герой й залишишся в строю,
Вкраїна мужніх завжди шанувала,
Коли за неї гинули в бою
Й через віки століть, не забувала!
В сирітській хаті плаче дітвора,
Той плач дитячий серденько проймає.
Сліпая смерть, найкращих обира
Щоб нам жилось, найперших забирає.
Втікали орди, вечір догоряв.
Плювались кров’ю Путінські бандити.
Недарма синку голову поклав.
Не буде степ від сорому горіти.
І буде ранок знову у гаю.
І будем ми любити й сумувати.
І ти радіти будеш у Раю.
І соловейко буде нам співати.
Памяті чоловіка Тетяни Чорновіл
Миколи Березового
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516986
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Дід Миколай