Наповни ще раз своїм голосом ефір,
Своєю присутністю Душу наповни ще ра́з.
Хай серце, немов у клітці зачинений звір,
Палкими ударами лічить безжальний час.
Тамуючи подих, розтану в твоїх руках,
Занурившись в тиху безмежність очей зелених.
І, певно, блукаючи в інших, далеких світах
Я буду тепер пам'ятати тебе... нескінченно.
І слів не знайти, і в чуттях не навести лад,
Так дивно пізнати, що в світі й таке буває:
Не каятись вперше, ступивши на шлях розплат,
Довіку носити в собі наймилішу з таєн.
13.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517063
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2014
автор: Таня Кириленко