Наснилося мені чуже життя,
Чужа квартира, сходи і балкони,
Я там блукала містом без пуття,
Курилися за містом терикони.
Стояла ніч задушлива, п'янка,
Так само на дворі буяло літо…
І раптом вітер вдарив гопака,
І у квартирі вимкнулося світло.
Гроза іде – так думалось мені,
І ,справді, розкололось грізно небо,
Там ,де летіли стріли вогняні,
Лишались від домів залізні ребра.
У тому сні дивилась я в вікно,
У відчаї зціпивши білі губи,
Бо то була війна, а не кіно,
Тремтіли стіни, й «град» бив від усюди.
Я пам'ятаю той тваринний страх,
Як плазуном повзла я по підлозі,
І раптом щось потрапило у дах,
І боляче в грудях вп'ялась заноза…
Прокинувшись, лежала я в пітьмі
І довго не могла прийти до тями…
Чуже життя скінчилося в мені:
Його несли чужі вперед ногами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517129
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.08.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)