І все ж таки Він існує...
І земля обертається навколо себе...
І небо, і зорі, і люди, і місяць...і собачі буди на цій землі як були, так і будуть. Хіба що риби, мають таку саму свободу до втечі як і Чайки, в них окрім вічного чистого неба - є ще й море. Вони - птахи, мають крила.
Людина теж має крила. Що правда тільки та, котра в них вірить.
Настав вже час нам усім злетіти. Покинути цей світ - наш особистий поверх буденності, та піти за обрій. Піти за мріями. Комусь, піти за печівом до чаю. А комусь, піти до інших планет. Аби розповісти нам, як там дихається?
Вони, повернувшись назад, будуть невтомно хитати головою, та розмоляти мертвою для нас мовою.
Ті хто вічно дивляться на скелю, та бачать на ній лише тіні, ніколи не зрозуміють тих - хто побачив сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517158
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Вінцент