Тремтить душа від подиху прохолоди...
від дощового щему нанизаних на вії краплин-
чи то дощ, чи то сльози, гіркі на смак як полин,
чи то задушливий аромат непотрібної мені свободи,
заважають вдихнути на повні розхристані груди
і вщент розлетітись на пилинки по всесвіту душ...
Під самісіньким серцем кубло звив беззахисний вуж,
бо його ображають налякані заздрісні люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517159
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Meggi