візьміть
мій останній кредит на весну -
і перепро́дайте його запро́данцям
за свої кровні тридцять два
мідяка...
переплавте,
введіть у вени
соком шаленим
останнього дня проліска...
а землю, утоптану у асфальт
військовим начищеним чоботом,
прорива калиновий листок...
... помирають проліски
у гарячому подиху спалених міст,
відраховуючи "аміні",
дихають ладаном...
і нині, і прісна, і во вєкі вєков
материнська сльоза,
удовина любов
на ваги із сталевими сейфами...
над калиною в смутку сивин
похилився розпачливо дуб,
в землю грішну посіявши жолуді...
в день останній
в прицілах - проліски
тужно в протягах
совають головами...
9.08.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517306
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2014
автор: Андрій Люпин