хоч як не хотілось би — маю тебе забути
за тиждень чи другий загоїшся, переболиш
над містом встає світанок нової смути
ні сонця, ні ранку — сірість і сонність лиш
ти обриваєш останню несказану фразу
з даху зриваються зграями хмари й вітри
лишилось вдихнути дим і подумати: «зразу
мала б прийняти умови твоєї гри»
світло зникає. небо темніє й падає.
серце зсередини майже ламає ребра.
«ти уже зник» — мовчки собі нагадую.
і я вже не вірю ані тобі, ані в тебе.
© bellami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517365
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: bellami