У літа колір жита,
Синіють дні-волошки...
Крокує літо світом:
« Ну, зачекай ще трошки!
Потіш озер блакиттю,
Що в спеку рятували...»
Та пролетіло миттю,
Гарячі дні забрало.
Ховає у торбину
Тепло роси ранкове,
Скоротить світлу днину,
І фарби кольорові
Стирає із палітри
Та осені дарує
Всі пензлі та мольберти –
Нехай вона малює.
Ретельно у мішечок
Пісні птахів вкладає,
Дарунки бджіл в горшечок
На зиму запасає,
Безхмарне світле небо,-
Усе в свою торбину.
« А, може, ще не треба!»-
Кричу йому у спину.
Не сповільняє кроку –
На потяг не встигає,
Той, що сезони року
В відпустку відправляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517384
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Серафима Пант