ГИМН (Вечный революционер) Иван Франко, пеервод на руссский

Вечный  революционер
Дух,  что  тело  рвет  с  собою
Рвет  за  правду,  счастье,  волю,  -
Он  живет,  не  зная  смерть.
Ни  поповское  мученье
Ни  острог  и  заточенье
Ни  войска  ученые
Ни  пушки  калёные
Ни  шпионы  там  и  тут
В  гроб  его  не  заведут

Он  не  умер,  он  живет!
Пусть  тысячи  лет  родился
Но  вчера  лишь  он  открылся
И  уж  в  полной  силе  тут
И  вздымается,  крепится
Он  спешит,  и  с  ним  зарница
Словом  сильным,  как  трубою
Миллион  ведет  с  собою,  -
Миллионы  идут  враз
Ибо  слышен  духа  глас

Голос  духа  ширит  весть:
По  домам  крестьян  средь  ночи
В  инструментах  у  рабочих
По  местам  обид  и  слез
И  лишь  только  он  раздастся
Исчезает  грусть,  несчастья
Сила  бьёт  ключом,  упорство
Не  рыдать,  а  добывать
Хоть  бы  детям,  не  себе
Лучшую  судьбу  в  борьбе

Вечный  революционер
Дух,  наука,  мысль  и  воля
Не  уступят  мраку  поля
Не  дадут  упасть  теперь
Развалилась  зла  руина,
Котится,  ревет  лавина
Супротив  не  будет  силы,
Чтоб  ее  остановили,
И  не  угасить  огня
Вновь  начавшегося  дня!

1880

ОРИГІНАЛ

Вічний    революцйонер    —    
Дух,    що    тіло    рве    до    бою,    
Рве    за    поступ,    щастя    й    волю,    —    
Він    живе,    він    ще    не    вмер.    
Ні    попівськiї    тортури,    
Ні    тюремні    царські    мури,    
Ані    війська    муштровані,    
Ні    гармати    лаштовані,    
Ні    шпіонське    ремесло    
В    гріб    його    ще    не    звело.    

Він    не    вмер,    він    ще    живе!    
Хоч    від    тисяч    літ    родився,    
Та    аж    вчора    розповився    
І    о    власній    силі    йде.    
І    простується,    міцніє,    
І    спішить    туди,    де    дніє;    
Словом    сильним,    мов    трубою,    
Міліони    зве    з    собою,    —    
Міліони    радо    йдуть,    
Бо    се    голос    духа    чуть.    

Голос    духа    чути    скрізь:    
По    курних    хатах    мужицьких,    
По    верстатах    ремісницьких,    
По    місцях    недолі    й    сліз.    
І    де    тільки    він    роздасться,    
Щезнуть    сльози,    сум    нещастя,    
Сила    родиться    й    завзяття    
Не    ридать,    а    добувати,    
Хоч    синам,    як    не    собі,    
Кращу    долю    в    боротьбі.    

Вічний    революцйонер    —    
Дух,    наука,    думка,    воля    —    
Не    уступить    пітьмі    поля,    
Не    дасть    спутатись    тепер.    
Розвалилась    зла    руїна,    
Покотилася    лавина,    
І    де    в    світі    тая    сила,    
Щоб    в    бігу    її    спинила,    
Щоб    згасила,    мов    огень,    
Розвидняющийся    день?    

[1880]    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517392
Рубрика: Лирика
дата надходження 15.08.2014
автор: Олександр МкКола-вич