Ось божевільний Лір ламає гілля лісу,
уже безвільний принц хапає блискавицю –
шалена криця тне таємну хмар завісу…
І зваблюють мене чаклунки із криниці.
І світ – такий ясний, – і істин мудрий спокій,
немов невдячний син, навіки забуваю,
коли прийде Шекспір і починає повість –
бог бур! і вир зневір. І вічний голос зваби.
[b]1979[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517463
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Ник С.Пичугин