[i]
Дожию до зими, дотягну, як ні, - то долізу,
Сядем поруч вікна, у якому летітиме біле
Щось мокре, пухке, так схоже до першого снігу,
Я мовчатиму, бо - те, що скажу – не впало не сіло…
Так сидять , зазвичай, на спакованих вже валізах.
Поки так… в ватрані горітимуть липові дрова,
І ці глупі вірші вилітатимуть з димом у комин,
Вип’єм кави? Вина по келішку - «на здров’є»,
Спопеліє цигарка, а з нею і запаху спомин…
Тільки в кожнім мовчанні є своя післямова.
Я піду… так нечутно і дверима не трасну,
Так ідуть назавжди, тільки треба, щоб вчасно…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517468
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.08.2014
автор: Лана Сянська